Прадавні обряди закликання весни.

З давніх-давен наші предки сприймали прихід весни як боротьбу двох сил – холоду та тепла. Щоб допомогти весні подолати свою супротивницю, вони спалювали або топили в річці солом’яне опудало зими, носили зображення сонця, водили танки тощо. Прихід весни - це свято Явдохи, або Євдокії.  Воно припадає на 14 березня. За старим календарем цей день і був першим днем весни. Свята Євдокія могла сприяти пробудженню життєвих сил землі. У перший день весни селяни вважали своїм обов’язком задобрити Явдоху і покликати весну, показати, як на неї чекають. Українці вірили також, що саме в цей день прилітали з вирію граки. Також саме в цей день усі селяни бажали почути посвист бабака. На Явдоху бабак прокидається,  вилазить з нірки, стає на задні лапки і тричі свистить, підтверджуючи таким чином прихід весни. А потім знову влягається спати аж до Благовіщення. На Свято Сорока святих, 22 березня , господині випікали 40 «жайворонків» з тіста, аби весна остаточно залишилася в селі. Діти брали їх, ходили по селу, підкидали їх угору і промовляли : «Весна, весна, приходь до нас, красна! На щастя, на здоровя», лунали веснянки. Саме з 22 березня, свята Сорока святих, починалися ці веснянкові забави. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажаннями: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!». У цей день дівчата варили 40 вареників. Пасічники починали виставляти вулики надвір. Хоч цей день і вважали провісником весни, але люди вірили, що ще можуть бути сорок приморозків. Говорять, що на сорок святих сорока має покласти у гніздо сорок паличок, а глухар – проспівати сорок пісень. Із різних куточків лунала музика – це дівчата водили хороводи та співали веснянки. Веснянки – це пісні на честь приходу весни. Їх співають майже завжди в русі (в танцях, іграх). Рухи залежать від тексту пісні. 7квітня – Благовіщення, це церковне свято, яке означало утвердження весни. В цей день вже не закликали, а вітали весну: в багатьох селах були поширені дівочі хороводи біля церкви. В цей день завершували весняні ігри та співи веснянок, відбувалося їх останнє виконання. Веснянка – це хорова народнообрядова пісня, пов'язана з приходом весни і наближенням польових робіт, в якій оспівується пробудження природи, надії на врожай і кохання. Мелодії веснянок побудовані на одній-двох нескладних поспівкаах, які повторюються кілька разів. У цих піснях часто міститься діалог з весною. «Весняночко, паняночко, Де ти зимувала? Зимувала у садочку, на колочку пряла. Пряла на колочку, Горобцю на сорочку.» Головним у веснянках були енергія та ритм, саме вони повинні були розбудити природні сили. Веснянки поширені в Україні, Росії та Білорусі. У західних областях України їх називають також гаївками та гагілками. У жодного народу немає такого поетичного і багатого обряду, пов'язаного з весною, як у нас. У кожному регіоні були свої весняні хороводи. У селах після святкового богослужіння діти та молодь починали водити веснянки. Робили це здебільшого біля церкви, в центрі села або ж на вигоні (пасовищі). На такі гуляння збиралися всі жителі села. Водили хороводи переважно дівчата. Танці, як правило, були повільними і супроводжувалися пісенними наспівами. У деяких іграх брали участь і хлопці. Розпочинали та закінчували хороводи найпопулярнішим «Кривим танцем». Дівчата бралися за руки і повільно ходили ламаним колом із відповідними рухами. Досить популярним танцем була й «Подоляночка». Подоляни – люди, що проживали на Поділлі. Це одна з пісень-ігор. Їх виконували, показуючи у рухах все, про що розповідається у пісні. Старші дівчата робили велике коло, всередині – ще одне, але трохи менше. Посеред кола з'являлася молодша дівчинка, прикрашена квітами та молодими вербовими гілочками, і одразу присідала. Два кола починали рухатися в протилежні боки. Дівчата, котрі водили перше коло, заспівували: Десь тут була подоляночка, десь тут була молодесенька, тут вона стала – до землі припала. Дівчата з меншого кола заводили своєї: Ой устань, устань, подоляночко, протри очки, як ті скляночки, та берися в бочки і скачи у скочки! Подоляночка підводилась і починала танцювати під супровід веснянок. Інша пісня-гра – «А ми просо сіяли».

 За допомогою веснянок сподівалися прискорити прихід весни, тепла. Для цього також ліпили пташок з тіста та випікали обрядове печиво, яке теж називалося веснянками..