МУЗИЧНА МОВА КОМПОЗИТОРІВ РІЗНИХ КРАЇН (продовження)

Відомості про М. І. Глінку

Михайло Іванович Глінка (1804 - 1857) – видатний російський композитор ХІХ століття, основоположник російської класичної музики. Здобувши серйозну музичну освіту в Європі, Глінка зумів глибоко усвідомити особливості російської національної музики. Перші музичні враження Глінки пов’язані з російськими народними піснями, які він чув у сільській садибі батьків. Ще в дитинстві Михайло долучився до професійної музики (слухав концерти кріпосного оркестру, часто сам брав у них участь- грав на різних інструментах у складі домашнього оркестру його дядька). У 20-х роках був популярний у музичних колах як піаніст і співак. Тоді ж з’явилися перші твори Глінки, серед яких яскраво вирізняються романси. У 30-х роках Глінка подорожував Італією, Австрією, Німеччиною; там він познайомився з музичним життям найбільших європейських центрів. Вивчення шедеврів італійського оперного мистецтва викликало в композитора бажання писати так само досконало, але „по-російськи”. Повернувшись до Росії, композитор створив романси, симфонічні твори, дві опери ("Життя за царя", або „Іван Сусанін” та "Руслан і Людмила"). Як виконавець і педагог Глінка велику увагу приділив мистецтву співу; він служив капельмейстером петербурзької Придворної співочої капели. Щоб підібрати голоси для цієї капели, Глінка їздив до України. На його думку, „серафимські” (тобто ангельські) голоси можна було знайти саме там. В Україні Глінка познайомився з чудовим співаком Семеном Гулаком-Артемовським, майбутнім українським композитором, автором опери „Запорожець за Дунаєм”. У 40-50-х роках Глінка подорожував Францією, Іспанією, Польщею. Під враженням від іспанської музики він створив "іспанські увертюри": "Арагонську хоту" та "Ніч у Мадриді". Останні роки Глінка жив то в Петербурзі, то у Варшаві, Парижі та Берліні. Композитор був повний творчих планів, але обстановка ворожнечі та переслідування, яким він піддавався, заважала творчості. Кілька розпочатих партитур він спалив. Близьким, відданим другом останніх років життя композитора була його улюблена молодша сестра Людмила Іванівна Шестакова. Для її маленької доньки Олі Глінка склав деякі свої фортепіанні п'єски.

Глінка помер у віці 53 роки в Берліні. Його прах перевезли до Петербурга і поховали на цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Слухання. М. Глінка. Романс «Венеціанська ніч»

Видатний російський композитор Михайло Іванович Глінка майже три роки жив в Італії. Він був вражений природою, побутом і співацькою культурою цієї країни. Під впливом італійських народних пісень Глінка створив свій найпоетичніший, найсвітліший романс на слова Івана Козлова «Венеціанська ніч». У ньому композитор передає поетичну красу літньої італійської ночі і мрійливі настрої, що їх викликають, як казав сам Глінка, «м’яке оксамитове повітря», тиша, срібляста вода та звуки ніжної баркароли. Прослухайте цей твір і спробуйте уявити картину, що описав Глінка. Доповніть її своїми враженнями. Поміркуйте, якою є музика? Які засоби, прийоми застосував композитор, щоб створити саме такий музичний образ?

(Звучить «Венеціанська ніч» М. Глінки)

Музика вражає світлом, ясністю і простотою. А це тому, що в романсі композитор застосував дуже прості, але виразні музичні прийоми – спокійний ритм баркароли (ритмічне погойдування) та гнучку, й водночас виразну, лінію мелодії.

Ми наче побували в цьому італійському місті завдяки композиторам різних народів. Незважаючи на те, що автори музичних творів, з якими ми познайомилися на уроці, жили в різних країнах, ці твори близькі за своєю мелодійністю, ліричністю і поетичністю, а також за емоційним ставленням композиторів до краси рідної природи.

Вокально-хорова робота

Розучіть поспівку "Дружба"

Розучіть пісню 

Підсумки уроку

Так. Можна не знати ні норвезької, ні української, ні російської мов, але відчувати і розуміти музику і норвезьку, і українську, і російську, тому що музичні мови різних народів мають чимало спільних рис.. Музика - спільна мова всіх народів. Музичні ] твори композиторів близькі своєю поетичністю та мелодійністю і близкість музичної мови народів не випадкова - їх споріднює любов до рідного краю, народу, щире та емоційне ставлення до краси рідної природи.