Ніколо Паганіні
Ніколо ПАГАНІНІ (1782-1840) 
Італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII-X1X століть. Віртуоз-музикант добре знався на музичних інструментах. Він мав колекцію скрипок майстрів стародавньої Італії. Особливо виділяв Паганіні скрипку роботи Гварнері. Уславлений інструмент хтось влучно назвав «удовою Паганіні». Згідно із заповітом музиканта, «удову Паганіні» було
передано у власність міста Генуя. Все скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю Паганіні — його прийомів уживання піцикато, подвійних нот і різних фігурацій. Власні твори маестро насичені надзвичайно складними пасажами, що свідчать про багатство його технічних прийомів. На геми Паганіні інші композитори створили безліч творів — відомі варіації Й. Брамса, С. Рахманінова тощо.
Скрипка в руках Паганіні – це «інструмент душі» - так казали про нього сучасники. Народився композитор 27 жовтня 1782 року. Був дуже вразливою, тендітною та хворобливою дитиною. Про те, що син стане великим музикантом, його мамі у ві сні розповів ангел. У майбутнього композитора був старший брат, який ніяк не міг навчитися грати на скрипці. Тож батьки з радістю почали навчати меншого. Він мав надзвичайно чуттєвий слух : навіть дзвони у церкві сусіднього села були для нього занадто гучними.
Ніколо Паганіні добре знав, що для того, аби стати великим музикантом, потрібно багато вчитися. Виснажливі уроки гри на інструменті відібрали у малюка дитинство. Хлопчика зачиняли у підвалі. Суворий батько ретельно слідкував, аби той грав безперервно. Якщо малий не слухався його залишали голодним. Це зіпсувало йому здоровя на все життя.
Вже у 8 років Паганіні писав власну музику. Батько вирішив, що на цьому можна непогано заробити. І повіз сина у турне Західною Італією. Батьківська опіка стояла хлопцеві поперек горла, тож він шукав першої ліпшої нагоди, щоб утекти.
Три кохання Паганіні
Коли Паганіні закохався вперше, то занедбав своє сценічне життя на три роки. У цей час він грав на гітарі, писав твори для цього інструмента, присвячуючи їх загадковій «синьорі Діді». Минув час Паганіні працював піаністом та диригентом. Його серце вже було сповнене почуттів до княгині Елізи. Композитор присвячує їй «Любовну сцену» - твір, написаний для двох струн. Інші струни під час виконання цього твору просто знімалися зі скрипки. Але княгині цього було замало. Щоби похизуватися перед знайомими , вона забажала собі твору для однієї струни. І це виявилося під силу генію! Та композитору набридло, що княгиня тримала його біля себе мов на прив’язі, тож він утік від неї.
Та незабаром Ніколо знову закохався- на цей раз у доньку шевця. Вони були завжди разом, кохана супроводжувала його навіть на концерти.
Упродовж 2-ох із половиною років Паганіні безперервно хворів. Туберкульз, кишкові захворюванняЮ кашель, ревматизм – лікування було дуже дорогим і недієвим. У той час навіть подейкували, що Паганіні помер. Після одуження Ніколо майже не брав до рук скрипки, для цього він був заслабкий Та минув час, сили і наснага повернулися до музиканта- і він вирушив у концертне турне. За 18 місяців скрипаль відвідав близько 30 міст і дав приблизно 100 концертів. Подорожі, концерти і творчість, нові міста, незнайомі люди, так минає його життя. Останні 5 місяців скрипаль був прикутий до ліжка. Він мав опухлі ноги, тому не міг виходити з кімнати. Смичок теж не тримався в руках композитора, тому струни він перебирав лиш пальцями. 27 травня 1840 р. Ніколо Паганіні помер.