Подорож у світ музики

МЕТА: пропаганда музичного мистецтва серед учнів, розвиток музичної пам’яті, уваги, слуху,  розширення музичного світогляду.

Хід заходу

Сьогодні ми подорожуємо у прекрасний світ музики, будем знайомитись з відомими творами композиторів, якими захоплюється увесь світ. Слухаючи мелодію музичного твору, слухач може уявити різні образи, може піринути в океан радості, переживання, смутку і ніжності, може загубитися серед тенет музичного експромту. Та відчути все це зможе людина, наділена дивним відчуттям гармонії, відчуттям прекрасного, яке дається від природи, яке доля дарує не кожному, але залишає шанс хоч частково наблизитись до краси музики, дає шанс насолоджуватись творами мистецтв геніїв, корифеїв музичного таланту. Багато людей хочуть розуміти музику. А чи можна цьому навчитися? Не один погляд на цю проблему існує. Одні скажуть «так», інші — «ні». Але наблизитись кожен може, послухати і задуматись - також. Просто, один сприйме музику слухом, а інший — душею. З чого ж починається музика? (Діти висловлюють думки). Музика починається з музичного твору, з того, хто музику створює, — з композитора, виконавця, слухача. Музичний твір сприймається, якщо весь зал слухає із завмиранням серця кожний акорд, кожну ноту твору і думає про те, що звучить твір, а не про якісь побічні справи. Справжній композитор, створюючи музику, віддає їй усі свої сили, душу, все своє серце, свій розум. Так само і виконавець, і слухач, якщо хоче почути її так, як вона створена і як вона виконана, теж повинен віддати їй усі сили душі, серця й розуму. Чим більше ми віддаємо душевних сил музиці, тим більше нових сил ми в ній черпаємо, а неуважне слухання, сприйняття - втомлює. А чи знаєте ви, як народжується музика ? Вівальді вигадував музику біля вівтаря під час служби у церкві. У Баха вона звучала в голові замість слів та речень, а глухий Бетховен писав мелодії одразу у зошит. Бетховенові оволодіти музичною майстерністю «допомагало» батькове лупцювання, Штраус-син, навпаки, здобував музичну освіту всупереч батьківській волі, а Равель вивчив ноти раніше ніж алфавіт. Яке було життя у видатних композиторів, що спонукало їх творити музику?

Сьогодні ми про це дізнаємось.

У кожного своя улюблена музика, яка надихає, радує, втішає. Кожна епоха творила свою музику. Але є музика, що стала надбанням світової культури. Бо вона змушує замислитись над життям, тривожить серце і душу своєю величчю та неповторністю. Тож пориньмо у світ класичної музики, нехай у ваших серцях звучать акорди гармонії Моцарта, героїзму Бетховена, щирості і ніжності Шопена, якими захоплюється увесь світ. Дивовижно, але музичне мистецтво може мати справді чудотворний вплив. Учені виявили цікаві факти щодо «немузичних» можливостей музики. Музика може інколи замінити ліки. В Японії та Китаї навіть випускають диски з несподіваними назвами : «Безсоння», «Серце», «Легені»…Від кожної хвороби – свій «музичний рецепт». Найкращим звуковим «лікарем» визнано музику В. А. Моцарта. Вона настроює організм на здорову хвилю, знімає втому, заспокоює.

Моцарт почав писати музику ще з 6 років. Народився в Зальцбурзі, виступав у Відні, блискуче грав на скрипці, клавесині. Його гра сподобалась імператору, а імператриця подарувала йому срібну шпагу і плащ принца. Римський папа також схилявся перед хлопчиком. Твори юного Моцарта лежали в золоченій скриньці і оберігалися вартою. Одного разу він зайшов у церкву, прослухав музику і запам'ятав, а потім виніс її в народ. Говорили, що вкрали музику, та Папа вибачив хлопця і нагородив «Золотою шпагою», а йому було лише 12 років. Послухаймо музику Моцарта.

Звучить муз. Моцарта «Маленька нічна серенада»( 0.45 )

Чому музика Моцарта не забута, що вона нам несе, в чому її сила? Ми з вами прослухали «Маленьку нічну серенаду» Моцарта. Які почуття викликала у вас ця музика? (спокою, замилування, ліричні). Російський композитор А. Рубинштейн говорив: «Вечный солнечний свет в музыке. Имя тебе – Моцарт!»

Моцарт був жвавий юнак, невеликого зросту, з хлоп'ячими звичками. Музика заповнювала усю його душу з самого раннього дитинства. Ледве навчившись в 3-річному віці виконувати чужі твори, він став вигадувати власну музику. Диво-дитина дивувала слухачів не лише віртуозною грою на клавесині і скрипці, але і незвичайними імпровізаціями..Імпровізація- це створення музики на момент її виконання. І ось відчуття

дитинства, радості, весни, пробудження природи він передав в "Весняній сонаті" Звучить «Весняна соната» В.Моцарта (1 хв. 05 сек)

Давайте уявимо. Весна. По вузькій вуличці йде людина, невисокого зросту, в каптані і парику. Це Моцарт. Він йде, радіючи весні, світлу, сонцю. Здавалося, успіх і слава супроводитимуть усе життя. Але світська публіка, яку раніше бавила талановита дитина, з холодною байдужістю віднеслася до музиканта, що не умів ні лестити, ні догоджати смакам. До того ж тяжка недуга заважала повністю віддаватися улюбленій справі – музиці , завдяки якій композитор виражав свої духовні пориви. Занадто яскравий, своєрідний, сміливий і незалежний геній викликав шалену заздрість і інтриги музикантів. Нових замовлень Моцарту не поступало. Його останнім твором став Реквієм - твір, який звучить у церкві в пам'ять по людині, що померла. Своєрідна історія написання цього твору. На вулиці похмурий холодний вечір, ні душі. У будинку Моцарта грають діти. Вольфган Амадей тяжко хворий. Стук у двері. У коридорі з'являється людина в чорному, передає в темно-сірому мішечку гроші і замовляє реквієм. Горить свічка. Моцарт творить. Створювана ним музика примушує забути про незгоди і убогість, про гірке передчуття швидкої смерті. Композиторові здавалося, що він створює траурну музику для самого себе, що це його лебедина пісня. Йому чулися скорботні голоси солістів і трагічне благання хору, величні сигнали труб, дзвінкий дріб литавр. Вслухаймося у звучання трагічної та невимовно прекрасної мелодії сьомої частини «Реквієму» - « Лакрімоза»- у супроводі коротких, лише з двох звуків, інтонацій оркестру, що схожі на плач чи стогін. «Цей день буде днем сліз» - такі у перекладі з латини перші слова цієї частини. ( Пауза)

Звучить «Лакрімоза » з «Реквієму» Моцарта.

Похоронна музика звучала, як повість про мужність людини, що страждає, як твердження не смерті, а безсмертя людського генія. Радість творчості охоплювала душу композитора - світлу і повну любові до життя навіть в ці передзахідні останні години. Реквієм так і не був закінчений . Моцарт прожив 35 років. Поза сумнівом лише, що великий композитор міг би створити ще багато прекрасних творів, якби він жив і творив в інших умовах. Моцарта поховали в загальній могилі, як жебрака, хоча він подарував людству безцінну музичну скарбницю. Його твори залишилися кращим пам'ятником його світлому, променистому генієві.

Ми згадали про сумне, але не будемо про це, щоб показати, що життя прекрасне і в радості, і в печалі. Музика проникає в нашу душу. На те Моцарт і великий митець, щоб забрати частину горя з людської душі, забрати частину страждань і показати, що життя прекрасне. Більше 200 років немає Моцарта, але створена ним краса наповнюватиме людей радістю, а в скорботні хвилини вбиратиме горе у свої звуки.

Звучить музика «Ностальгія»

Діти, багато траурних маршів створено композиторами, але у наш час найчастіше використовують марш з сонати №2 Федеріка Шопена. Він, певно всім знайомий.

Слухання траурного маршу з сонати №2 Ф. Шопена

Фрідерік Францишек Шопен- польський композитор, піаніст народився недалеко від Варшави, в містечку Желязова Воля.. Музичне дарування Шопена виявилося дуже рано. Ще будучи зовсім маленьким хлопчиком, він із задоволенням розігрував дуети зі своєю старшою сестрою Людвікою. До речі, саме Людвіка стала першою вчителькою музики для свого брата. А в 1817 році семирічний Фрідерік став брати уроки у піаніста, скрипаля і композитора Войпеха Жівного. Вже у 12 років юний віртуоз не поступався кращим піаністам Європи, для нього вже не існувало технічних труднощів. Маючи від природи довгі пальці, хлопчик придумав спеціальний пристрій, щоб більше їх розтягнути. Незважаючи на великий біль, юний піаніст носив його постійно, не знімаючи навіть вночі. В результаті Шопен міг взяти на клавіатурі півтори октави, а більшість піаністів тільки

октаву. Крім заняття музикою, Фрідерік вільно володів французькою та німецькою мовами, знав історію Польщі, багато читав. Юнак відрізнявся гострим розумом та допитливістю, добре малював, особливо карикатури, його мімічний талант був настільки яскравим, що він міг би стати видатним комічним актором. Після закінчення вищої школи музики, Шопен був признаний кращим піаністом Польщі. На Батьківщині його називали «польським Моцартом». Достигла зрілості і його майстерність композитора. Два концерта для фортепіано з оркестром, створені 19-річним композитором до сих пір є самими улюбленими піаністами багатьох країн. В 1830р. 20-літній Шопен відправляється в європейське турне, він везе з собою чашу наповнену польською землею. Як виявилося він розлучався з Батьківщиною назавжди.

Ведучий : У вересні 1831 року Шопен був у Парижі. Спочатку він хотів лише ненадовго зупинитися тут, але доля розпорядилася інакше. Це місто на довгі роки стало притулком для композитора- вигнанця. Потім композитор прямує до Дрездена. Тут він пережив бурхливий і короткий роман з Марією Водзіньською. Після повернення до Парижа Шопен знов потрапляє в круговорот артистичного життя. У жовтні 1836 року в будинку своїх давніх знайомих — він зустрічається з Авророю Дюпен, відомішою під псевдонімом Жорж Санд. Талант Шопена підкорив знамениту письменницю, але сам він спочатку залишався байдужим до неї. Відомо сто листів до рідних, в якому він говорить про Жорж Санд: «У ній є навіть щось відштовхуюче». Але часті зустрічі у загальних друзів і в артистичних салонах зробили свою справу — Шопен все більш і більш потрапляв під чарівність Жорж Санд.

Звучить « Весняний вальс» Шопена

Ведуча : Шопен сидів у весняному квітучому саду, зачарований красою і не розумів що відбувається. Він дивився широко відкритими очима і не знав вірити чи ні? Це реальність, чи сон? Він бачив перед собою квітучий сад і разом з тим бачив як закружляли у весняному вальсі квіти. Він чітко бачив як галантний тюльпан, поклонившись, запросив до танцю незабудку, як величний ірис закружляв з фіалкою, як блакитноокий барвінок ніжно обійняв ромашку. І тоді, радіючи за них , закивав своїми пахучими гронами бузок, загойдалась, немов би хизуючись своїм духмяним квітом яблуня. Все ожило: квітучі дерева, квіти, трави і понеслися у цьому дивному, спільному, неповторному вальсі. Фрідерік не розумів що твориться в його серці, в його душі. Не знав тоді ще великий композитор, що в його серце і душу, в його тіло, і кров уже ввірвалося непроханою гостею кохання. З цієї хвилини і навіки… Так народилася ця неземної краси мелодія - «Весняний вальс»

Звучить « Весняний вальс» Ф. Шопена

Осінню 1838 року композитор і письменниця виїжджають з Парижа, щоб провести зиму на Майорці - в земному раю. Втім, раю не вийшло. На острові стояла погана погода, йшли дощі, побутова сторона життя залишала бажати багато кращого. Шопен захворів на сухоти. У подальші роки Шопен і Жорж Санд проводили зими в Парижі, а влітку виїжджали в маєток Жорж Санд. Цей період в житті композитора можна назвати відносно спокійним — Шопен працює над черговими творами, час від часу дає концерти. Одне турбує його близьких: стан здоров'я музиканта все погіршується, слабкі легені постійно нагадують про себе. Дуже подіяла на нього і звістка про смерть батька (у 1844 році). У 1847 році «вільний роман» Шопена і Жорж Санд закінчився розривом. Композитор переживав його дуже важко, довгий час не міг писати. Так народився ВАЛЬС ДОЩА – результат туги за минулим коханням.

Звучить «Вальс дощу» Ф.Шопена

Щоб хоч якось відволіктися від гнітючої туги, він відновив зайняття з учнями, а друзі, вирішивши підтримати його, організували йому в Парижі концерт. Хвороба Шопена тим

часом прогресує. Він почуває себе слабким, розбитим. Англійський клімат ще більше погіршує його самопочуття. Але, незважаючи на фізичну слабкість, композитор охоче погодився виконати прохання лорда Дадлі Стюарта - виступити на благодійному вечорі на користь Літературного суспільства друзів Польщі в Лондоні 16 листопада 1848 року. Це був останній концерт Шопена. У кінці листопада композитор вирішив повернутися в Париж. Хвороба тимчасово відступила, і плодом натхнення, що повернулося, стали дві мазурки, видані вже після смерті Шопена. 16 жовтня 1849 року в Париж приїжджає сестра Шопена Людвіка, що дізналася про його тяжкий стан. Поряд з нею Шопен проводить свої останні години. 17 жовтня 1849 року Шопена не стало.

Практично немає сумнівів в тому, що Фрідерік Шопен був хворий на сухоти, але, мабуть, помер він не від неї, а від хвороби серця. 30 жовтня 1849 року в костьолі св. Марії Магдалини пройшла похоронна відправа. Тіло Шопена покоїться на кладовищі Пер-Лашез, а серце - в костьолі св. Хреста у Варшаві. Творчість польського композитора Фрідеріка Шопена належить до найвеличніших вершин світової музичної культури. В його особистості дивовижно поєдналися обдарування композитора і виконавця. Він став засновником польської класичної музики й уславився як геніальний піаніст, створивши шедеври у різних фортепіанних жанрах.

У музиці Шопена поєднувалися і краса мелодій Моцарта, і драматизм Бетховена, і суворість Баха. А ще, за влучним висловом Я. Івашкевича, був якийсь особливий «шопенівський сум», «якесь поєднання туги, бездомності, безталання і недуги», що інколи сягало висот справжнього трагізму. На відміну від багатьох своїх попередників і сучасників, Фрідерік Шопен не писав опер або симфоній. Він став душею фортепіано, а воно — виразником його душі. Усі свої невисловлені почуття, особливо самотності, безмежного смутку й розпачу, що не полишали його на чужині, він втілив у музиці.

Друзі, а який композитор згадується у відомій пісні? Послухайте і назвіть.

Слухання пісні «Под музику Вівальді»

Так, це Антоніо Вівальді.

1. У час коли творив Вівальді скрипка була найпопулярнішим інструментом. Адже вважалося, що її звучання найбільше схоже до людського голосу. Антоніо Вівальді був саме тим композитором, якого намагалися наслідувати. Його творчістю цікавився Йоган Себастьян Бах. Лише нещодавно з’ясувалося, що деякі твори Баха насправді вийшли з під пера Вівальді. Майбутній великий композитор народився 1678 року у Венеції. Маленький Антоніо часто хворів. Батьки боялися, що малюк не виживе. У хлопчика були проблеми з диханням (хворів астмою), тому він не міг ані підійматися сходами, ані швидко ходити. Однак працював так багато і так тяжко, як не під силу навіть здоровим людям. Грати на скрипці малого навчив батько. Він був скрипалем у соборі святого Марка у Венеції. Вівальді був низеньким чоловіком із вузькими плечима, великими і трохи сумними очима, рудим волоссям. Антоніо Вівальді подобалося робити все, що хоч якось було пов’язане з музикою. Він писав, грав, викладав, керував оркестром. І робив усе це краще за інших. При цьому працював надзвичайно швидко. Ось до прикладу оперу «Тіто Манліо» композитор написав за 5 днів ! Ноти до концерту він писав швидше, ніж копіювальник встигав їх переписувати. Його перу належить понад півтисячі великих інструментальних творів. Вівальді першим серед композиторів написав концерти для скрипки та оркестру, а також для двох та чотирьох скрипок. Досі скрипка була народним інструментом. Антоніо першим використовував її, як професійний інструмент. Він написав творів для скрипки більше від усіх, хто будь коли писав їх. А його збірка «Пори року» є шедевром світової музики. Одним з кращих творів про весну вважається твір Антоніо Вівальді, який так і називається «Весна». Композитор музичними фарбами зобразив красу весняної природи.

Слухання : «Весна» з «Пори року» А.Вівальді

Нажаль, на прикінці життя композитора його твори втратили свою популярність. Останні злиденні роки свого життя композитор провів у Відні. Про нього всі забули. Навіть точна дата смерті Антоніо Вівальді була невідома. Її встановили лише в минулому столітті . Поховали великого композитора досить бідно і похапцем, адже родичів у нього не було. Деякий час про Антоніо Вівальді пам’ятали лише завдяки тому, що Бах переробив його твори . Лише у 20-х роках минулого століття про Вівальді знову почали говорити, як про великого композитора.

Послухайте розповідь ще про одного великого скрипаля та композитора Нікколо Паганіні .

«Скрипка в руках Паганіні» – це інструмент душі – так казали про нього сучасники.

Народився композитор 1782 року. Дорослий Паганіні ніяк не міг запам’ятати коли саме народився. Він виправдовувався : «Моя пам'ять не в голові, а в руках, а вони завжди тримають скрипку» . Паганіні так майстерно грав на скрипці, що міг передати спів пташок, тварин і навіть комах. Про те, що син стане великим музикантом його мамі уві сні розповів ангел. Виснажливі уроки гри на інструменті відібрали у малюка дитинство. Хлопчика зачиняли у підвалі. Суворий батько ретельно слідкував, аби той грав безперервно. Якщо малий не слухався, його залишали голодним. Це зіпсувало його здоров’я на все життя. Коли Паганіні закохався вперше, то занедбав своє сценічне життя на 3 роки. У цей час він грав на гітарі, писав твори для цього інструмента, присвячуючи їх загадковій «синьйорі Діді». Минув час, Паганіні працював піаністом та диригентом. Його серце вже було сповнене почуттів до княгині Елізи. Композитор присвячує їй «Любовну сцену» - твір написаний для двох струн. Інші струни під час виконання цієї композиції просто знімалися зі скрипки. «Любовна сцена» мала шалений успіх у глядачів. Послухайте цей твір і ви.

Але княгині цього виявилося замало. Щоби похизуватися перед знайомими, вона забажала собі твору для однієї струни. І це виявилося під силу генію ! Він написав військову сонату «Наполеон» для однієї струни. Вона мала ще більший успіх ніж попередня. Та композитору набридло те, що княгиня тримала його біля себе, мов на прив’язі. Тож він утік від неї.

Звучить «Каприз» Н.Паганіні.

Та незабаром Ніколо знову закохався – на цей раз у доньку шевця. Вони були завжди разом, кохана супроводжувала його навіть на концерти. Коли ж дівчина завагітніла, музикант потайки відправив її до своїх знайомих. Однак розлючений батько знайшов збезчещену доньку. Він подав на композитора до суду зі звинуваченням у її викраденні. Процес тягнувся близько 2-ох років і композитора визнали винним. У продовж 2-ох з половиною років Паганіні безперервно хворів : туберкульоз, кишкові захворювання, кашель, ревматизм – лікування було дуже дорогим та недієвим. У той час навіть подейкували, що композитор помер. Після одруження Ніколо майже не брав до рук скрипки – для цього він був заслабкий. Та минув час, сили і наснага повернулися до музиканта – і він вирушив у концертне турне. За 18 –ть місяців скрипаль відвідав близько 30 –ти міст і дав приблизно 100 концертів. Останні п’ять місяців скрипаль був практично прикутий до ліжка. Він мав опухлі ноги, тому не міг виходити з кімнати. Смичок теж не тримався в руках композитора. Тому струни він перебирав лиш пальцями. На 58 –ому році життя Ніколо Паганіні помер.

А тепер пропоную розв’язати кросворд, сподіваюся, отримана щойно інформація станеться у нагоді тим , хто мене слухав уважно.

1.Фрідерік….(Шопен)

2. Автор творів «Чарівна флейта», «Реквієм» …(Моцарт)

3. Король вальсів ( Штраус)

4. Інструмент, що означає «голосно»-«тихо» (Фортепіано)

5. Група виконавців музичного твору (оркестр)

6. Інструмент Моцарта (клавесин)

7. Шопен, Моцарт, Штраус….(композитор)

На заключення нашої зустрічі я хочу побажати вам, щоб ваші серця не втомлювалися дарувати людям добро і щастя. І нехай допоможе вам у цьому нестаріюча музика великого Моцарта, неповторна своєю досконалістю музика Шопена, та натхненна Антоніо Вівальді. Закінчилася наша подорож у складний, але надзвичайно захоплюючий і цікавий світ класичної музики.

На все добре, шановні друзі! До нових зустрічей!