За час існування музичного мистецтва створено величезну кількість музичних творів: від мініатюри — до ораторії, від прелюдії — до симфонії. Саме форма, в якій викладено різні музичні образи, думки, допомагає композиторам створити неповторні, різноманітні за змістом музичні твори. Сьогодні ми познайомимося ще з однією формою на прикладі музичного твору, який, здається, вам вже дуже добре відомий.

— Назва цієї форми вам, мабуть, відома. Це — рондо. Виникла ця форма у Франції. Рондо означає коло, хоровод. Ця форма цікава тим, що головна тема повторюється не менше трьох разів, немов приспів, а між повторами звучать різні за характером, контрастні епізоди.

У формі рондо написано багато інструментальних творів, побудованих за основним принципом: повторність однієї частини та кон-трастність інших. У доробку австрійського композитора В. А. Моцарта теж є такий твір, що набув величезної популярності.

З ім'ям Моцарта ми зазвичай пов'язуємо втілення справжньої геніальності. Його образ послужив прообразом генія в «маленькій трагедії» О. Пушкіна «Моцарт і Сальєрі», де «геній і злодійство» розведені по різні сторони духовного буття і названі «несумісними».

І хоча в житті все значно складніше, і відомий італійський композитор Антоніо Сальєрі, який жив у Відні та навчав свого часу Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта і Ф. Ліста, не міг бути отруйником Моцарта, усе ж міф на те й міф, щоб грубо та зримо втілювати приклади добра і зла.

Природа щедра на таланти, але скупа на геніїв — іншим Моцартом вона людство більше не обдарувала. Моцарт прожив всього 36 років, термін життя, який загадковим чином (плюс-мінус 1—2 роки) доля відмірила й багатьом іншим геніальним творцям — Джорджоне, Рафаелю, Г. Перселлу, К. М. Веберу, Ф. Мендельсону- Бертольді, Ф. Шопену, Ж. Бізе, Дж. Байрону, О. Пушкіну, В. ван Гогу.

Геній — це, звісно, величезний талант, але й не менша працездатність. Творча спадщина Моцарта вражає своїм об'ємом і різноманіттям. Написаного їм вистачило б на десяток інших творчих доль — 19 опер, приблизно 50 симфоній, 27 концертів для клавіру з оркестром, 5 концертів для скрипки з оркестром, численні концерти для флейти, фагота, кларнета, валторни, арфи у супроводі оркестру, 27 струнних квартетів, 9 струнних квінтетів, 17 сонат для клавіру, 43 сонати для скрипки і клавіру, а також фантазії, варіації, рондо, менуети для клавіру, одно перерахування яких займе немало часу, і нарешті — безсмертний «Реквієм».

Новаторство Моцарта позначилося в усіх музичних жанрах, до яких він звертався у своїй творчості,— від опери до симфонії. Геній — це і є здатність усе бачити по-новому, усе перетворювати. Минуло більше двохсот років зо дня смерті композитора, але він як і раніше з нами, його дивовижна доля продовжує притягувати численних дослідників і просто любителів музики, а любов до його вражаючих за красою, світлом і гармонією творів не згасає.

27 січня 1756 року в невеликому альпійському місті Зальцбурзі народився хлопчик, якого назвали Вольфґанґом. Батько — Леопольд Моцарт — був досить відомим скрипалем, органістом, педагогом.

Вольфґанґ був сьомою дитиною в сім'ї. На превеликий подив батьків, малюк, якому ледве виповнилося три з половиною роки, на слух безпомилково повторював усі п'єски, що розучувала сестра.

Одного разу чотирирічний Моцарт сидів за столом і щось старанно виводив на нотному папері. При цьому він занурював у чорнильницю не тільки перо, а й пальці. На питання про те, що він робить, хлопчик відповів, що пише концерт для клавесина. Леопольд узяв аркуш і побачив виведені нетвердим почерком ноти, вимазані плямами. Спочатку йому здалося, що це дитяча витівка, але, коли він уважно роздивився написане, у нього з очей потекли сльози радості. «Дивіться,— звернувся він до оточуючих,— як тут усе правильно і значуще!»

Коли Вольфґанґ та його сестра Наннерль добре опанували техніку гри на клавесині, батько вирушив із ними у концертну поїздку. Спершу вони побували у Мюнхені, а потім у Відні та Парижі.

Виступи Вольфґанґа і його сестри Наннерль набули сенсаційного характеру. Діти грали у вітальнях вельмож і навіть перед королівською сім'єю, неодмінно викликаючи захоплення публіки.

У Парижі хлопчик писав багато музики. На початку 1764 року вийшли друком його перші чотири сонати для скрипки і клавесина. На титульному аркуші було позначено, що вони написані семилітнім хлопчиком.

Підбадьорений успіхами у Франції, Леопольд Моцарт навесні 1764 року повіз дітей до Лондона. Там Вольфґанґ познайомився з Йоганном Крістіаном Бахом, сином видатного композитора. Попри різницю у віці, вони невдовзі міцно затоваришували, нерідко імпровізували на ту саму музичну тему водночас на двох інструментах, дивуючи всіх, кому доводилося їх чути. Протягом року, що його вона провела в Англії, дитина помітно просунулася вперед у своєму музичному розвитку. Дорогою додому Леопольд вирішив заїхати до Голландії та Фландрії.

Вони побували в Гаазі, Ґенті, Роттердамі, Амстердамі, і всюди успіх був величезний — дітям влаштовували овації, обсипали їх утішними похвалами.

Наприкінці 1766 року сім'я Моцарта з тріумфом повернулася до рідного Зальцбурга, пробувши за кордоном майже три з половиною роки. Негайно ж після повернення додому батько відновив з дітьми заняття на клавесині і скрипці. Крім того, вони серйозно вивчали музичну композицію, арифметику, історію та географію. Вольфґанґ також опановував латину та італійську мову, знання яких у ті часи для музиканта було обов'язковим. 1770 року Леопольд Моцарт повіз сина в турне Італією. Програми, з якими виступав чотирнадцятилітній підліток, вражали масштабністю і складністю. У них демонструвалася не тільки техніка гри на клавірі, а й чудова композиторська майстерність хлопчика, властивий йому дар імпровізації. 

Повернувшись з Італії, Моцарт до 1781 року жив здебільшого в Зальцбурзі.

Серйозні заняття композицією тривали. Тепер Вольфґанґ писав здебільшого інструментальну музику: симфонії та сонати, веселі дивертисменти та вітальні серенади для виконання просто неба. Саме в ці роки поступово сформувався неповторний моцартівський стиль. 

Архієпископ, у якого служив Моцарт, увесь час підкреслював становище композитора як слуги і на кожному кроці принижав його людську гідність. Він не давав йому можливості достатньо проявити себе як композитору і музиканту, і ця бездіяльність була обтяжливою для Моцарта. Урешті-решт Моцарт вирішив усупереч бажанню батька залишити Зальцбург і 1781 року переїхав до Відня — великого музичного центру Європи.

У цей час Вольфґанґ подружився із Францем Йозефом Гайдном, під впливом якого музика Моцарта заграла новими барвами. Але, окрім блиску, що став уже його візитною карткою, у творах Моцарта все частіше звучать трагічні, серйозні ноти, властиві людині, яка пізнала життя у всій його повноті.

Останні десять років життя Моцарта у Відні були найбільш плідними і значними в його творчості. У цей період він створив свої най- видатніші опери — «Викрадення з сералю», «Весілля Фігаро», «Дон Жуан, або Покараний розпусник», «Чарівна флейта», найпопулярніші симфонії, квартети, концерти, сонати й багато інших творів.

У Відні Моцарта дуже любили, захоплювались його грою на кла-весині, високо цінували його творчість, і все-таки він завжди відчував матеріальну скруту. В одному з листів до батька він писав, що лягає спати опівночі, встає о п'ятій годині ранку, весь ранок зайнятий уроками і майже кожен вечір грає за запрошеннями. 

Останні роки життя Моцарта були особливо важкими. Постійні злидні, хвороба дружини і, нарешті, власне підірване здоров'я — усе це спричинило швидкий і трагічний кінець.

Раптова смерть обірвала творчий злет Моцарта 5 грудня 1791 року у Відні під час роботи над заупокійною месою — грандіозним твором для хору, солістів і симфонічного оркестру.

Із кількох сотень творів, що створив Моцарт, найпопулярніший, мабуть, «Турецький марш».

Так ось, по-перше, цей «Турецький марш» Моцарт написав як фінальну частину однієї з фортепіанних сонат. По-друге, Моцарт ніколи не називав цю музику «Турецьким маршем», вона називається у нього так: «Рондо в турецькому стилі». А чому рондо і чому у турецькому стилі?

Назва марш досить точно відбиває характер музики — з дуже витонченою, але пружною мелодією, чітким ритмом. До того ж слово марш є набагато зрозумілішим для величезної маси слухачів і любителів музики, ніж слово рондо, яке, зовсім не визначаючи характеру музики, лише вказує на те, що музика ця написана у формі рондо, тобто у такій формі, де рух музики постійно веде до повторення головної мелодії.

 

Послухайте «Рондо в турецькому стилі» та дайте відповідь на запитання

• Яке враження справив на вас цей твір?

Слухання «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта

Вокально-хорова робота

Такі самі сонячні, світлі інтонації ми зможемо відчути у пісні сучасної композиторки Н. Май її та дайте відповідь на запитання, т Яке враження справила на вас ця пісня?

Слухання пісні «Веселка» Н. Май

Розучування пісні «Веселка» Н. Май

Підсумки уроку

Я сподіваюсь, що ви переконались у тому, що справжню музику об'єднують людяність, краса та щирість, саме тому ми можемо розуміти навіть ті почуття, які були втілені у музичних творах далекого минулого.