Бесіда про симфонічну творчість П. Чайковського та особливості симфонії № 6.

У музиці П. Чайковського — прагнення людей до щастя, свободи, боротьба проти зла й підступності. Композитор писав: «Я дуже хотів би, щоб музика моя поширювалася серед мас і зростала кількість людей, котрі її люблять, знаходять у ній розраду та опору». У цих

словах Петра Ілліча Чайковського визначено завдання його мистецтва, котре він вбачав у служінні музиці та людям. П. Чайковський створив новий тип симфонії, яку можна назвати симфонією-драмою  та  симфоніею-трагедією. Симфонія №6, відома під назвою «Патетична», була останнім твором Чайковського, його «лебединою піснею». Назва "Патетична" натякає на те, що у творі будуть протиставлені теми життя і смерті. Симфонія – це вища форма інструментальної музики, "картина світу", намальована через призму музиканта, і "Патетична" – це справжня автобіографія Чайковського, яка написана красномовніше за будь-які спогади про нього, якщо тільки вміти її правильно прочитати.Композитор написав її влітку 1893 року, а в жовтні того ж року вона була вперше виконана у Петербурзі в симфонічному концерті під керуванням самого автора. Симфонія №6 ci-мінор написана для великого симфонічного оркестру подвійного складу включно із флейтою пікколо. Симфонія складається з чотирьох частин:

1. Adagio. Allegro non troppo.

2. Allegro con grazia.

3. Allegro molto vivace.

4. Фінал. Adagio lamentoso. Andante.

Остання (Шоста) симфонія є вершиною творчості і одним із найдраматичніших творів Петра Чайковського. За словами композитора, він працював над симфонією з особливим натхненням і хвилюванням і вважав її найкращою. «У симфонію цю я вклав, без перебільшення, всю мою душу», — писав Чайковський. Вона присвячена людині — її любові до життя, прагненню до світла, радісним злетам і тяжким поразкам, нелегкій боротьбі за щастя.

До написання Шостої симфонії Петро Ілліч підходить з глибоким розумінням смерті, і весь свій жах і страх перед нею, він вкладає в цю Симфонію. Я десь читала, що "Патетична" – це відстрочка Чайковського перед смертю. Почавши писати цю симфонію, Чайковський вже знав, що помре, як тільки її допише. У світовій музиці є два твори, які були написані з усвідомленням подальшої смерті – "Реквієм" Моцарта і 6-я симфонія Чайковського (яка могла бути задумана як споріднена "Реквієму").
Чайковський помирає через дев'ять днів після прем'єри. Є багато дискусій на тему його смерті: одні вважають це самогубством, інші – випадковістю (Петро Ілліч помер від холери, випивши ненавмисно або усвідомлено стакан некип'яченої води в розпал епідемії холери). Як би там не було, остання робота Чайковського – найбільш автобіографічна з усіх його робіт. У цій симфонії Чайковський геніальним чином демонструє за допомогою музичних нот тугу за  життям, що закінчується, яку він мав в останні місяці перед смертю, яку передбачав. "Патетична" починається зі страшного, мабуть, найстрашнішого вступу в історії музики, що не дивно, так як Чайковський бере за основу похоронний спів "Зі святими упокій". Проте, перша частина – це життя (в деяких джерелах – дитинство та перші творчі кроки Чайковського), і хоч і починається вона дуже прикро, життя різноманітне, і ось в мелодії ми чуємо і радісні ноти, і ліричність, і страждання, і все-все-все. Але, ви пам'ятаєте страшний вступ, і різноманіття життя – це лише епізод перед тим, що належить людині. Якби Чайковський збирався жити далі, після цієї симфонії, вступ було б написано по-іншому, тут же – всі пориви змінюються безвихіддю. Удар гонга після тиші лякає , і лякає саме своєю фатальною неминучістю. Уже в першій частині напружено вирують почуття. Музика головної теми насичена тривожними хвилюваннями. Невипадково композитор назвав свою симфонію «Патетичною», тобто пристрасною, схвильованою. Друга частина твору сповнена ліризмом, відчуттям тихої і ніжної краси.
Третя частина симфонії – це марш, який виростає з лаконічних інтонацій, поступово набирає силу і, нарешті, звучить як блискучий, сонячний, нездоланний гімн життю. Це емоційна кульмінація твору — саме та вершина, якої прагне досягти людина в житті.
Четверта частина показує трагічний фінал: страшний крах, безжальне падіння і неминуча загибель.
Коли Чайковський створював Шосту симфонію, він за допомогою засобів музичної виразності намагався передати думки та переживання. Зміст цього твору — життя людини зі злетами і падіннями, сподіваннями і розчаруваннями, любов’ю і ненавистю, тривожними і радісними почуттями.

Послухайте симфонію ще раз, відчуйте цю музику

 Музичне сприймання.  П. Чайковський. Симфонія №6 ( І ч., експозиція).

 Відомості про типологію симфоній в музичному мистецтві.

Засновником  класичної моделі симфонії  вважається  Й.  Гайдн. У класичній симфонії тільки перша та остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, спорідненій з головною, за якою і визначається тональність усієї симфонії.

Найвидатніші представники класичної симфонії — В.А. Моцарт та Л. ван Бетховен.

До оркестрів Гайдна і Моцарта входили такі інструменти: дві флейти, два гобої, два фаготи, дві валторни, одна-дві труби, пара литаврів і струнний квінтет (перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси); іноді вводились і кларнети. Пізніше з ’явилася  романтична симфонія,  яка об’єднала в одне ціле класичну форму і романтичний пісенний характер тем. У цей час зароджуються і програмні симфонії. У творчості композиторів-романтиків Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ф. Мендельсона, Г.Берліоза, Й. Брамса, П. Чайковського є незабутні мелодичні симфонії. А вже з кінця XIX та в XX столітті чіткі форми симфонії ламаються. З ’являються симфонії з різною кількістю частин — від однієї до одинадцяти. Необов’язковим стає використання сонатної форми.

Після 9-ї симфонії Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Симфонія в українській музиці утвердилася дещо пізніше. Першим твором, названим симфонією, вважають «Концертну симфонію» Д. Бортнянського. Інтерес до оркестрової музики в Україні пожвавився у другій половині XIX ст.: «Юнацьку симфонію» створив М. Лисенко, «Українську симфонію» — М. Калачевський. Спираючись на досягнення зарубіжної класики, вони пишуть яскраві та оригінальні симфонічні твори, в яких є українські народні мотиви. Найвидатніші досягнення українського симфонізму у XX столітті пов’язані з іменами Л. Ревуцького, Б. Лятошинського та С. Людкевича. Серед сучасних українських авторів симфоній — В. Кирейко, В. Сильвестров, Є. Станкович, Б. Буєвський, Ю. Іщенко, І. Поклад та інші.

ТИПИ СИМФОНІЙ

За формою: 3-частинна, 4-частинна, 5-частинна і т.д.

За стилем: Докласична, класицистична (класична), романтична тощо

За естетичними категоріями: Симфонія-драма, симфонія-трагедія, симфонія-пастораль, симфонія- концерт, симфонія-ораторія тощо

За сюжетністю: Програмна, непрограмна

Розучування пісні «На безіменній висоті» (слова М. Матусовського, переклад Дм. Луценка, музика В. Баснера).

Проспівайте пісню під караоке 

 

 Узагальнення вивченого матеріалу. Рефлексія.

• Яку назву отримала 6-та симфонія П. Чайковського? (Патетична)

Розкажіть про творчість П. Чайковського.

-Чим вас вразила музика російського композитора?

 Домашнє завдання.

Прослухайте декілька симфонічних творів. Які з них вам сподобалися найбільше? Запишіть їх до своєї фонотеки.