Урок№ 12 у 4 класі Тема: НА ГОСТИНИ ДО КОЛОМИЇ
Мета :
-навчальна: збагатити уявлення учнів про жанр коломийки, розкрити її життєвий зміст і жанрові особливості. Продовжити знайомити з прикладами використання народних мелодій у професійних інструментальних творах;
-розвивальна: розвивати в четвертокласників предметні та міжпредметні компетентності, почуття ритму, емоційну сферу, творчі здібності. Підтримувати бажання вивчати пісенну народну творчість у всьому її різноманітті;
-виховна: засобами народного мистецтва виховувати у школярів патріотичні почуття, шанобливе ставлення до культурних традицій
всіх регіонів України..
Музичний матеріал: Коломийки різного характеру (на вибір вчителя); Коломийки у виконанні троїстих музик (на вибір вчителя); Левко Колодуб «Троїсті музики»; «На свято Миколая» вірші і музика М.Май (повторення)
Елемент інтеграції: Л. Зоріна. Троїсті музики; «Троїсті музики» (легенда). Роман і Надія Федини. Коломийка
Основні поняття: " коломийки "
Тип уроку: урок поглиблення теми
Обладнання: музичний інструмент, ноти,фонохрестоматія, програвач, ілюстрації, портрети композиторів, підручники, зображення народних музичних інструментів.
ХІД УРОКУ
Учні входять до класу під музичний супровід (Жанна Колодуб, «Троїсті музики»)
1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Музичне вітання.
2. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Перенесімося на західні землі України, до мальовничого Карпатського краю. Надзвичайно своєрідними тут є природа, побут народу, його звичаї, національне вбрання і, звичайно ж музика: її колорит і музичні інструменти.
Сьогодні ми розширимо свої знання про різні жанри української народної пісенної творчості і переконаєтеь, які чудові мелодії народжуються тут
- ОСНОВНА ЧАСТИНА
Дуже давно в українському місті Коломиї виникли особливі пісні. Це були коротенькі приспівочки — жартівливі та веселі, а іноді сумні й ліричні, у яких ішлося про життя народу. А назвали їх коломийками.
Коломийка – це українська народна гуцульська пісня типу частівки, це і пісня, і інструментальна п’єса, і танець.
До речі, ця назва походить від міста Коломия, що на Івано-Франківщині.
Коли її співають, музиканти зазвичай пританцьовують. Коломийка складається з двох рядків.
Емлемент інтеграції див. Картина Романа і Надії Фединих. Коломийка (ст.53)
Коломийки об’єднуються у «віночки» або «в’язанки». Віночки» укладені імпровізаційно, у вільній послідовності.
Ой скрипочки із липочки, струни з прядевниці,
Як заграю коло стола, чути до полиці.
Казали ми кури пасти за стодолов в просі,
Кури яйця погубили, я дістав по носі.
Розповідь про жанр коломийок.
Коломийки виконують переважно з інструментальним супроводом. Причому спів нерідко поєднується з танцем, тому коломийки можна віднести до вокально-танцювального жанру. Мелодія коломийки, не змінюючи своєї композиції, може мати то сумний, то веселий характер, тому вона однаково добре відображає і трагічні, і веселі миті народного життя. Поєднання пісенної основи з хореографією надає коломийкам ще більшої жвавості, своєрідної життєвої динамічності й енергії.
Музика має свої особливості: загострений синкопований ритм, частіше — швидкий темп, дводольний розмір, своєрідну метроритмічну формулу яка весь час повторюється. Вона є майже незмінною для всіх коломийок. Проаналізуйте метро-ритмічну формулу, проплескайте цей ритм.
А також проговоріть текст коломийки у вивченому ритмі та нанижіть слова на запропоновану мелодію.
Підійдемо до калини,
Виберемо гілку,
І для нас мій батько зробить
Новеньку сопілку.
Навчимося на сопілці
ми чудово грати
Щоб усі пісні народні
Українські знати
У народному побуті жартівливо-танцювальні коломийки часто зіставлялися з ліричними, стриманими в русі заспівами. Доречним прикладом є укр.. народна пісня «Верховино, світку ти наш".
Слухання коломийки «Верховино, світку ти наш»
Слухання Коломийки різного характеру (на вибір учителя).
-Який характер танцю? (жвавий, енергійний, запальний)
На кожному весіллі, яке справляли на Західній Україні, можна було почути коломийки. Виконував їх народний інструментальний ансамбль, у складі якого були скрипки, басолі (бас), бубон, цимбали. Такий ансамбль отримав назву троїсті музики
Елемент інтеграції див. картини М.Кочубей «Троїсті музики» та В.Одайник «Троїсті музики» на ст..54
Розповідь про троїстих музик
Народні пісні й награвання — улюблений вид музичної творчості українського народу.
У давнину виконавцями народних пісень і танцювальних мелодій були прості люди, які не тільки співали, але й виконували різні мелодії на музичних інструментах. Це були невеликі групи музикантів у складі трьох виконавців – скрипаля, цимбаліста і бубняра. Такі групи музикантів називали троїстими музиками.
Послухайте легенду про троїстих музик.
ТРОЇСТІ МУЗИКИ
Три легені — скрипаль, цимбаліст і сопілкар — закохалися в одну й ту саму дівчину. Обираючи собі нареченого, вона запропонувала позмагатися у грі на музичних інструментах: чиє виконання народ визнає найліпшим, — за того дівчина і вийде заміж.
Кожний із парубків грав найулюбленішу мелодію. Та виконання виявилося таким майстерним, що жоден не здобув перемогу. Тоді дівчина попросила, щоб юнаки зіграли одну й ту саму пісню. Однак і цього разу не розсудили найкращого…Не залишилося нічого іншого, як зіграти разом, утрьох. Так народилася нечувана донині чарівна музика. Усі вирішили, що не варто розлучати легенів. Музику ту назвали троїстою,а музикантів — троїстими.
Слухання ансамблю троїстих музик
Інструменти західної України
Яскраві самобутні музичні інструменти, такі як цимбали, волинка, трембіта, бугай, козобас побутували в західноукраїнських областях. Дітищем Гуцульщини є популярний з давніх часів на Україні малий ансамбль народних інструментів троїсті музики.
Найпоширеніші типи троїстих музик в Україні: скрипка, басоля та бубон у центральних та східних областях; скрипка, цимбали, бубон або барабан - у західних областях. Нерідко до складу ансамблю додавалась сопілка.
Сучасні ансамблі троїстих музик розширили свій склад, додавши до нього духові (флейта, кларнет, труба) та клавішні (гармонія, баян) інструменти.
Бас, басоля зовні нагадує велику скрипку чи віолончель, хоч стандартних розмірів не має і виготовляється здебільшого аматорами. На території центральних та східних областей України частіше зустрічається чотириструнна басоля, в західних - триструнна. Грають на басолі смичком.
Волинка, дуда - З вичиненої шкіри кози, вівці або теляти роблять суцільний міх, який служить резервуаром для повітря. В один з отворів міха вставляють трубку, через яку музикант вдуває повітря. Друга трубка - ігрова. В ній, крім пищиків, є шість отворів для зміни висоти звуку. А третя трубка з басовим пищиком забезпечує бурдонний, тобто постійний звук. Наповнивши міх повітрям, музикант натискує на нього ліктем і посилає повітря в ігрову та бурдонну трубки, чим викликає верескливе звучання пищиків. У цей момент музикант може проспівати один куплет пісні, супроводжуючи спів власною грою на дуді.
Сопілка:У верхній отвір невеликої дерев'яної трубки вставлено свисток у вигляді денця з прорізом, уздовж трубки - п'ять-шість отворів для пальців. Це типова сопілка, яку могли зробити з верби, клена, калини, смереки, груші чи звичайної бузини.
флояра. Від звичайної сопілки вона відрізняється тим, що не має свистка, а обидва кінці трубки відкриті. Отже, звуки на ній видобувати важче. Сріблясто-витончена мелодія флояри більше відповідає мальовничій природі Карпатських гір, її швидких грайливих струмків.
Трембіта. В старовину вона була сигнальним інструментом. Кілька дозорців, які розміщувалися на вершинах гір, сигналом трембіти, немов по естафеті, передавали звістку про наближення ворога
Зовні трембіта - це дерев'яна конусоподібна труба завдовжки два-три метри. Виготовляють її так: зрізають прямий стовбур смереки, обстругують, надаючи йому контур потрібного інструмента. Потім розколюють уздовж на дві-три частини і виймають серцевину. Утворені тонкі стінки складають і герметичне обгортають березовою корою, попередньо вставивши у тонкий отвір трембіти мундштук.
Цимбали: трапецієподібний дерев'яна дошка, на якій кріпляться струни. Цимбаліст грає, вдаряючи по струнах спеціальними дерев'яними паличками. До того ж струни групуються по три-п'ять, а іноді по сім, настроєних на одну ноту.
бубон -найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці . Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки змінили вигляд бубна.
Слухання . Л. Колодуб «Троїсті музики».
У симфонічній п’єсі «Троїсті музики» композитор Левко Колодуб відобразив найбільш характерні риси української народної інструментальної музики. Музичні теми п’єси, змінюючи одна одну, ніби змагаються між собою у віртуозності, що є характерним для виконання ансамблю троїстих музик.
-Як розвивається музика? (Пісенний вступ переходить у марш, який змінюється на танець, що переходить у пісню)
-Вона танцювальна, пісенна чи маршова? (Є фрагменти танцювальної,, пісенної і маршової)
-Тембри яких інструментів ви впізнали? (скрипки, ксилофон, барабан, флейти, гобой, труби)
Фізкультхвилинка «Веселі коломийки»
Вокально-хорова робота
«На свято Миколая» Вірші і музика М.Май (повторення)
4. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
-Які види творчості поєднує коломийка? (вокал, хореографі., інструментальну музику)
-Схарактеризуйте коломийки, які слухали на уроці.
Темп повільний, помірний, швидкий (були всі: у «Верховині, світку ти наш» – повільний, який переходить у швидкий, решта коломийок - швидкий)
Лад мажор, мінор (були всі: у «Верховині, світку ти наш» заспів у мінорі, приспів – у мажорі; решта коломийок – у мажорі)
Динаміка тихо, гучно (були всі)
Регістр високий, низький, середній (були всі)
5. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Отже, сьогодні на уроці ми познайомились сьогодні з жанром коломийок...
Так називають жартівливо-танцювальні пісні, назва яких походить від міста Коломия. А також дізналися про найпоширеніший тип українського народного інструментального ансамблю – троїстими музиками
Усне оцінювання.